Катерини
07.12.14
Свято вдалося дуже затишним. Почалося все з горнятка теплого узвару та очікування головного кулінара нашого дійства - Христі (без якої вареники б точно такими файними не вийшли). А коли усі зібралися, почався на диво швидкий, доволі балакучий та дуже колоритний процес готування смаколиків. Чистили картоплю, ліпили вареники, пекли святкове печиво, чаювали, ну і, звісно ж, гарно побалакали. Жаль, що таки не вдалося вирізати з тіста дерево життя, але ідея змайструвати курінні формочки для тістечок залишилась відкритою до втілення.

Не обійшлося і без відповідального моменту - ворожіння на нашу дівочу долю на рік прийдешній. Оскільки наше коло цьогоріч складалося у своїй більшості із заміжніх дам, то ворожили не на хлопців, а на успіх, щастя, благополуччя, солодке життя та багатство. Зважаючи на те, що не хотілося бути дуже багатими і дуже беззубими:), вареники їли обережно (адже багатство символізували заховані всередину копійки). Декому пощастило з"їсти вареники з цукром або з горошинками чорного перцю. На щастя, виявилось, що прийдешній рік буде хорошим і всім нам пощастить:). 

Після смачної вечері за горнятком гарячого чаю та за ароматом ще теплого хрумкого печива, дуже гарно згадувались наші юнацькі кольорові роки. В такі хвилини не можу натішитися, що кожна з нас стала частинкою великої пластової пригоди. Це був вечір традицій і юнацьких спогадів про таборові болота, проливні дощі, виснажливі мандрівки, мозолі на ногах, про все те від чого іноді хотілося плакати в свої надцять дитячих років, але без чого вже тоді не уявлялося своє життя... бо потім були гори шалених знимок, неймовірні краєвиди, зовсім нові і дуже справжні друзі, гарячі співочі ватри, стійки під такою кількістю зірок, яку деяким міщанам ніколи не побачити і безкрає море спогадів, якими досі не втомлюємось ділитись. 

Дякую за чудовий вечір.

фото тут
ст.пл.Мар'яна Шевчук