ДЕНЬ ПЛАСТОВОЇ ПРИСЯГИ 2008
17.04.08
Ото вирішили ми собі, що не гоже сидіти в асфальті, коли надворі стільки відтінків зеленого і повітря запахло шаленістю. Висновок - треба йти в мандрівку! Ще й нагода неабияка - День пластової присяги.

Якщо дуже коротко, то було круто сидіти на дерев"яному мостику над річкою, махати ногами і співати українських пісень; палити вогник біля річки і пекти ковбаски; ходити по травичці босоніж; "лягати" на вітер; милуватись весняною палітрою навколишніх пагорбів; стояти під дашком на сільській зупинці, дивитися на дощ і знову співати; вилізти на велику стару дзвіницю і бачити всі лаврівські околиці; просто бути собі у файному товаристві і сміятись безупину; і йти, йти, йти назустріч сонечку.

А про речі варто сказати трішки детальніше:

1. Про Лаврів. Ми мандрували від Старого Самбора до монастиря у селі Лаврів. Львівські пагорби - краса ще та! А монастир - взагалі слів нема! Закладений ще Ярославом Осьмомислом, на стінах - старовинні фрески XV-го століття, а енергетика - як то кажуть "дах зриває". Також ми потрапили на старий єврейський цвинтар, розглядали загадкові нидписи на надгробних каменях і розшифровували майже затерті дати поховань.

2. Про День Пласту. Ми проходили повз величезні ялини, гарні донестями. І з однієї з них злетів орел. Такий собі скоб білохвостий, зовсім як в пластовому довіднику. Кружляв дуже близько від нас, сідав на ялину, де напевно мав гніздо, і знову кружляв. Вітався. І вітав. Ми йому заспівали "Гей, скобе, мій друже, дорогу вкажи..". І вирішили, що мандрувати в день Пласту - те, що треба!

Їхали додому дуже затишно, слухали дощик і посміхалися. А хто не був з нами - маєте шанс наступного року!

А наразі - бувайте здорові!
Оля Коцька, Ті; Катруся кравчук, Ті