Мале Божелісся 2012
05.02.12
А нам все одно, а нам все одно
Не страшать нас, ні, бурі снігові!

НепрОстим морози не страшні! Під таким гаслом пройшло Мале Божелісся 2012, яке відбувалося 4-5 лютого у смт. Славське.

 20-градусний мороз, пів-метра снігу на землі і замерзлі труби у хатинці – повірте, це не проблема, коли є з ким з цього посміятися! Тим більше коли все починається викидом адреналіну від екстремальної їзди у "бобіках"!

Кожна курінна рада має свою ціль. Безперечно це аналізування діяльності куреня за півріччя, плани на майбутнє, звітування проводу і т. д.  Однак цьогоріч Мале Божелісся мало дещо інший характер.

2012 рік для Пластунів усього світу надзвичайно важливий і знаковий, адже у квітні нашій організації виповниться 100 років. Всі захоплені підготовкою масштабного святкування – ЮМПЗ. Всі говорять про пластову історію, про ті зміни, яких Пласт зазнав за такий довгий період. Мабуть саме тому, свідомо чи несвідомо, непрОсті своїми думками та розмовами доєдналися до загальнопластового духу, по своєму збагнули передчуття свята, невеликою курінною подією на два дні втілили цілу пластову епоху.

Як це відбулося? Важко навіть описати. Власне, навіть не те щоби важко, практично неможливо.

Центральним елементом Божелісся була розмова про суть і значення старшопластунського куреня. Не варто тут переказувати хід розмови чи висновки (більше про розмову читайте тут). Варто тільки сказати, що в цій розмові було стільки пластового, стільки чистого та істинного, скільки не знайти у жодному плануванні, жодній стратегії, жодному звітуванні. Розмова-дискусія, розмова-суперечка, розмова-консенсус. Розмова яка багато чого дала кожному з учасників.

Думати і говорити про пластову ідею – це чи не найкраще відзначення пластового ювілею, найбільш вартісне і результативне.

Окрім цього, непрОсті готували зупки, співали пісень, розмальовували розмальовки і горнятка, пили багато гарячого чаю, мили (витирали) тарелі туалетним папером, оскільки вода була в дефіциті, і не зважаючи на ці незручності, ніщо не завадило тішилися снігові і горам, що довкола.

Спокій, тиха радість і внутрішня готовність йти далі – відчуття винесені з тієї хатинки на чубку гори Погар. Усвідомлення важливості подій, які наближаються, відчуття обов’язку і плекання сили для втілення всіх планів.

Хочемо подякувати старшопластунському куреню ч.23 "Червона калина" за затишну хатку в пречудовому місці, а також за допомогу у побуті!

Фото з Малого Божелісся можна переглянути тут.

Дай, Боже, щастя!
ст. пл. вірл. Ірця Янів, Ті