Пермакультура
Десь два роки тому зацікавилася органічним землеробством. На сайті Клубу Органічного Землеробства  знайшла купу відео на дану тематику. Тоді там було всього 4 Диски з інформацією, які і скачала. Серед них розповідалося про Зеппа Хольцера і нове тоді для мене поняття «пермакультура». Зацікавило. Почала шукати трохи більше інфи. Знайшла на сайті книжки Масанобу Фукуока «Революция одной соломинки», Билл Моллисон «Введение в пермакультуру».
Так як про першу писало – «эту книгу приятно читать как художественную литературу и как теоретическое обоснование», і так як вона була найтонша то почала з неї. 
Масанобу Фукуока «Революція однієї соломинки». Книжка дійсно дуже легко і швидко читалася. «З'їла» за яких 4 години. Її автор японець, який в молодості працював в Управлінні Таможні Іокогами у відділі інспекції рослин. Але життя і сприйняття світу якого змінив один епізод. (про нього в книжці) І він повернувся до батька на ферму в маленькому селі на острові Шикоку, і почав там втілювати свою філософію через сільське господарство, а саме вирощування рису і ячменю натуральним методом без переорювання землі (вже більше 25 років) і 5 га мандаринового саду, дерева якого плодоносять без обрізання, формування крони, обприскування і т.д. На його ферму приїжджають науковці, фермери, студенти, хіпі. Вдень  - працюють, вчаться, розпитують, спостерігають, ввечері – п»ють чай в гірській хатині і балакають. Книжка схожа радше на своєрідний виклад світогляду японського фермера – жити в мирі з собою і природою, чим на посібник з агрокультури. «Изначально люди не  имели цели. Теперь выдумывая себе ту или другую цель, они ведут борьбу в поисках смысла жизни. Это похоже на спортивные соревнования одного человека с самим собой. Не существует цели, о которой человек должен думать или идти на её поиски. Вы хорошо бы сделали, если б спросили детей, бессмысленна ли жизнь без цели»
Потім взялася за Білла Моллісона «Вступ в пермакультуру». Цей австралієць власне і є тією людиною, який розробив систему екологічно доцільного сільського господарства і назвав її «пермакультура». На сьогодні діє  Дослідний Інтститут з Пермакультури в Австралії  і навіть курси – котрі відбуваються в різних країнах світу з модними лектора з цієї сфери, за проходження яких видають Permaculture Design Certificate (PDC) . Правда вартість в середньому двохтижневих курсів $2000 австралійських доларів. Я не була на курсах, але моє суб»єктивне враження (з того, що вже знаю про пермакультуру), навіть за два тижні супер лекцій із супер лекторами в приміщенні не навчать дивитися, спостерігати і розуміти взаємозв»язки в природі.  Тому набагато кращий варіант  - 50 денна програма інтернатури при Університеті безпосередньо на фермі Зайтуна. 
Найбільші овацію віддаю Зеппу Хольцеру. Це австралієць, який в Лунгао - австрійський гірській Сибірі -   починаючи з 1962 року створив «рай пермакультури» довгий час не догадуючись, що той спосіб, яким він веде своє господарство називається «пермакультура». Про нього є багато захоплюючих відео загальне, аквакультура. На сайті є фото звіти з втілення пермакультури в різних куточках Землі – Австрії, Німеччині, Португалії, Норвегії, Швейцарії, Польщі, Росії, Тайланді, Монтані, Колумбії, Бразилії. На російську 
перекладено три книжки – «Аграрій-революціонер» і дві частини «Пермакультура Зеппа Хольцера: Практическое применение для сада, огорода и сельського хозяйства». Особисто я їх придбала на сайті Екзобуки. Але думаю можна знайти і на інших. Українською, на жаль, перекладів поки що немає.  Раджу почати знайомство з книги «Аграрій революціонер» - написано просто і душевно про те, як все починалося, які були перешкоди (бюрократичні і практичні) на шляху втілення, і що вдалося зробити. Зепп – сільська дитина, батьки якого були традиційними гірськими фермерами в Краметерхофі. До школи і до церкви ходив за декілька кілометрів з гори в долину. Вчився і помагав батькам на господарці. Одного разу в школі, міські школярі вгостили його  їстівними каштанами. І так як в горах, де ріс Зепп, каштани не росли і він їх ніколи в житті не бачив, вирішив їх посадити в маминих горщиках з розсадою, тихцем висмикуючи мамину розсаду аби не затіняла каштанів. Його з дитинства дивувало те, як воно все проростає??!! Щоб втамувати цікавість хлопця йому виділили маленьку ділянку серед каміння, де роками ніхто нічого не вирощував. Зепп садив там  гарбузи і суниці, які потім продавав або обмінював в школі. Особливо душевний епізод, з якого почалося захоплення Зеппа рибою і аквакультурою. То був час, коли сільські діти мали що їсти, але не мали грошей, а міські діти – мали гроші, але не мали що їсти. І от Зеппу мама спорядила в школу канапки з салом. Він їх обміняв в свого міського однокласника на маленьку форель в старій консервній банці. Тепер в його господарстві 70 ставків, в яких хижі риби, мальки, жаби, земноводні і навіть теплолюбні середземноморські прекрасно вживаються на висоті 1100-1500 м над рівнем моря. 
Можу переказувати далі. Але краще все таки прочитайте, навіть якщо ніколи не цікавилися сільським господарством. Тут, як в аналогії з Масанобу Фукуока – пермакультура – не аграрна наука, а стиль життя.
Ще краще  - поїхати на одноденні екскурсії в Краметерхоф – і за 95 € побачити все на власні очі, випити чаю з трав в гірській хатині, наїстися ягід, фруктів, овочів, і найголовніше познайомитися особисто з цією дивовижною людиною. Думаю воно того сповна варте. 
Олеся Архипчук


  Більше екологічного